МЕТОДОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

На правах рукопису

ЄФРЕМОВ ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ

УДК 658:005.591.6

МЕТОДОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.00.04 – Економіка та управління
підприємствами (за видами економічної діяльності)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант –
Бузько Ірина Романівна,
доктор економічних наук, професор

Луганськ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА: ПЕРЕДУМОВИ, СУТНІСТЬ ТА МЕТОДОЛОГІЯ 17
1.1. Об’єктивні передумови інноваційного розвитку підприємств України 17
1.2. Інноваційний розвиток підприємства: сутність та контексти аналізу 45
1.3. Управління інноваційним розвитком підприємства 72
1.4. Зміст методології управління інноваційним розвитком підприємства 87
1.5. Структура методології управління інноваційним розвитком
підприємства 108
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 128
РОЗДІЛ 2. ЗМІСТОВИЙ АСПЕКТ МЕТОДОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА 131
2.1. Сутність та структура змістового аспекту методології управління інноваційним розвитком підприємства 131
2.2. Теоретичні засади управління інноваційним розвитком підприємства 146
2.3. Логічна структура процесу управління інноваційним розвитком підприємства 196
2.4. Часова структура процесу управління інноваційним розвитком підприємства 217
2.5. Технології управління інноваційним розвитком підприємства 240
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 261
РОЗДІЛ 3. ФОРМАЛЬНИЙ АСПЕКТ МЕТОДОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА 265
3.1. Формалізація управління інноваційним розвитком підприємства 265
3.2. Логічна формалізація у формальному аспекті методології управління інноваційним розвитком підприємства 289
3.3. Використання дескриптивної формалізації в ідентифікації предметної області управління інноваційним розвитком підприємства 303
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 321
РОЗДІЛ 4. АНАЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ МЕТОДОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА 324
4.1. Аналітичний аспект методології управління інноваційним розвитком підприємства: аналіз, оцінювання та математичне моделювання 324
4.2. Використання системного аналізу в методології управління інноваційним розвитком підприємства 340
4.3. Інструменти вирішення часткових завдань управління інноваційним розвитком підприємства 355
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4 407
РОЗДІЛ 5. ПРАГМАТИЧНИЙ СТАТУСНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ РІВЕНЬ МЕТОДОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА 411
5.1. Структура завдань управління інноваційним розвитком підприємства, що вирішуються на прагматичному статусно-функціональному рівні
методології 411
5.2. Технологія розв'язання проблемних ситуацій в управлінні інноваційним розвитком підприємства та її верифікація 426
5.3. Синтетичний аспект методології управління інноваційним розвитком підприємства 446
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 5 509
ВИСНОВКИ 513
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 526
ДОДАТКИ 599

ВСТУП
Актуальність теми. Об’єктивною основою формування й підтримки високих соціальних та економічних стандартів суспільства є наявність в економіці країни умов для розвитку. При посиленні конкуренції на світових ринках економіка України не може розвиватися лише на основі використання наявної ресурсної бази. Розвиток економіки в результаті ресурсної експансії вичерпав себе внаслідок обмеженості ресурсів, посилення конкуренції за ресурси та споживача. Наразі в межах економічної системи необхідно створювати й підтримувати сприятливі умови, орієнтовані на забезпечення та формування здатності до отримання, поширення й використання інновацій, які є джерелом і рушійною силою інноваційного розвитку. Інноваційний розвиток економіки України має стати сьогодні пріоритетним напрямом державної регуляторної політики. Для забезпечення основних засад інноваційного розвитку економіки законодавча та виконавча влада в Україні певною мірою сформували необхідне нормативне поле для стимулювання інноваційної діяльності суб’єктів господарювання, але й дотепер триває процес удосконалення відповідної нормативно-правової бази. З урахуванням об’єктивних чинників результативному інноваційному розвитку підприємств бракує цілісної методології управління їхнім інноваційним розвитком.
Дослідження в галузі управління розвитком підприємства набули сьогодні складного міждисциплінарного характеру й перебувають у центрі уваги багатьох авторитетних учених. Зростання зацікавленості вітчизняних учених до питань розвитку й управління підприємством на різних рівнях економічної системи простежується в наукових працях О.І. Амоші, І.Р. Бузько, А.Е. Воронкової, В.М. Гейця, В.М. Гриньової, В.С. Загорського, В.І. Захарченка, С.М. Ілляшенка, М.О. Кизима, Т.С. Клебанової, Г.В. Козаченко, О.Є. Кузьміна, В.В. Максимова, Т.С. Максимової, Т.Є. Оболенської, Ю.С. Погорелова, В.С. Пономаренка, О.В. Раєвнєвої, О.М. Тридіда, Л.І. Федулової, Н.І. Чухрай, О.М. Ястремської. Вагомий внесок у становлення сучасної теорії розвитку здійснено такими російськими вченими, як: О.І. Ананьїна, С.Ю. Глазьєва, Ф.Г. Мілих, Д.О. Новикова, В.В. Ольховського, К.Б. Строкіна, А.О. Трифілової, В.Ю. Васильєва, О.О. Воложаниної, А.Б. Вишнякової, Л.В. Волкової, Р.Є. Грамотєєва, М.Є. Касс, О.Д. Коршунової, А.Б. Кузнецової, Т.О. Туміної, Н.В. Яковлєвої, О.О. Лясковської. Окремі аспекти управління розвитком підприємства розглянуто в наукових працях зарубіжних учених: К. Гоффіна, Р. Мітчелла, С. Ковена, Т. Лайонса, Л. Блейклі, П. Тротта, Дж. Блера, М. Керролл, В. Бурке. В наукових працях цих учених вирішено такі завдання: сформовано понятійний апарат розвитку підприємства, визначено сутність інноваційного розвитку та чинники, що на нього впливають, розроблено підходи до формування потенціалу інноваційного розвитку підприємства, сформульовано теоретичні засади управління інноваційним розвитком підприємства. Поважаючи внесок науковців до досліджуваної проблематики, слід визнати, що в наукових розвідках не приділено належної уваги саме методології управління інноваційним розвитком підприємства.
У наукових публікаціях вітчизняних учених поняття "інноваційний розвиток" є досить поширеним. Багато авторів використовують це словосполучення апріорі, не звертаючи увагу на необхідність наукового обґрунтування даного поняття й не визначаючи його наукового статусу. Інноваційний розвиток подано в дослідженнях учених у різних контекстах (процесному, технологічному, ринковому, стратегічному, соціальному). Мають місце фрагментарні описи, у яких зосереджено увагу на окремих аспектах досліджуваного поняття. Немає одностайності серед науковців і щодо управління інноваційним розвитком підприємства. У підсумку все це заважає застосуванню в практиці управління вітчизняними підприємствами концепції інноваційного розвитку.
Дослідження вітчизняних учених стосовно методології економічної науки, які проводилися в останні два десятиріччя, були пов’язані головним чином з трансформаційними процесами, зумовленими переходом економіки до ринкового типу й необхідністю розроблення відповідного теоретичного підґрунтя такої трансформації. Результатом цих наукових досліджень стало виокремлення методології економічної науки в самостійну галузь знань, представники якої (В.Д. Базилевич, С.В. Мочерний, А.А. Чухно, А.С. Гальчинський, М.З. Згуровський, Ю.М. Пахомов, А.С. Філіпенко, П.В. Скотний та ін.) виявили тенденції й перспективи розвитку економічної науки. Нові об’єктивні умови, про які, зокрема, ішлося в "Стратегії інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів", потребують створення цілісної методології управління інноваційним розвитком підприємства. Інтерес до методології управління інноваційним розвитком підприємства пояснюється назрілою необхідністю узагальнення та систематизації наявного у вітчизняній економічній науці теоретичного матеріалу з управління інноваційним розвитком підприємства. Разом з тим і сама методологія як теоретичне підґрунтя науки потребує подальшого з'ясування свого змісту, питань співвідношення з пізнавальною та практичною діяльністю. Зважаючи на важливість інноваційного розвитку вітчизняних підприємств, необхідність узагальнення наукових досліджень з управління ним, потрібно узагальнити та поєднати фрагментарні наукові знання в єдину систему – методологію управління інноваційним розвитком підприємства.
Необхідність формування цілісної методології управління інновацій-ним розвитком підприємства з метою забезпечення системності теоретичних розробок, відповідності теоретичних досліджень вимогам практики управління, розроблення підходів до управління інноваційним розвитком підприємств визначила вибір теми, мету, завдання, логіку, напрями дослідження та структуру дисертаційної роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Розроблені здобувачем підходи та рекомендації використані при виконанні держбюджетних тем ДН 31-06 "Інноваційна модель сталого розвитку виробничих систем у динамічних умовах господарювання" (номер державної реєстрації 0106U000291, 2006-2008 рр.), ДН 5-09 "Обліково-аналітичне та організаційно-економічне забезпечення розвитку економічних систем регіону в умовах світових інтеграційних процесів" (номер державної реєстрації 0109U003316, 2009-2011 рр.), ДН 7-09 "Методологічні основи управління суб’єктом господарської діяльності в умовах інноваційного розвитку економіки та економіки знань" (номер державної реєстрації 0109U000083, 2009-2011 рр.), ДН 8-09 "Теоретичні основи формування та використання потенціалу розвитку соціально-економічних систем" (номер державної реєстрації 0109U000082, 2009-2011 рр.).
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є формування цілісної методології управління інноваційним розвитком підприємства у вигляді складної багатовимірної ієрархічної системи, що забезпечує єдність теоретичних розробок та їхню відповідність вимогам практики управління інноваційним розвитком підприємства.
Для досягнення поставленої мети вирішено такі завдання:
проаналізовано об’єктивні передумови інноваційного розвитку підприємства та сутність управління ним;
визначено зміст і структуру методології управління інноваційним розвитком підприємства;
розглянуто сутність і призначення змістового аспекту методології управління інноваційним розвитком підприємства та розкрито його складові;
вивчено види формалізації та проаналізовано доцільність їхнього за-стосування у формальному аспекті методології управління інноваційним розвитком підприємства;
виокремлено об’єкти аналізу, оцінювання та моделювання в аналітичному аспекті методології управління інноваційним розвитком підприємства;
обґрунтовано доцільність застосування положень теорії розпізнавання образів у методології управління інноваційним розвитком підприємства;
проаналізовано систему "зовнішнє середовище підприємства – суб’єкт управління";
обґрунтовано доцільність застосування законів загальної теорії систем у методології управління інноваційним розвитком підприємства;
подано структуру завдань управління інноваційним розвитком підприємства, що вирішуються на прагматичному статусно-функціональному рівні методології;
сформульовано та вирішено завдання синтезу системи управління ін-новаційним розвитком підприємства;
визначено рівні взаємодії при синтезі системи управління інноваційним розвитком підприємства.
Об'єктом дослідження є управління інноваційним розвитком підпри-ємства. Предметом дослідження є методологія управління інноваційним розвитком підприємства.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи є сукупність способів наукового пізнання, загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Теоретичною основою дисертації послугували фундаментальні положення загальної теорії систем та інноваційного менеджменту, теорій і концепцій функціонування й розвитку підприємства, положення економічного аналізу, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі управління, інноватики, філософії, логіки, системології, системного аналізу, психології.
Правове поле дослідження склали чинні законодавчі й нормативні документи щодо регулювання господарської, інвестиційної та інноваційної діяльності підприємств. Інформаційну базу склали статистичні дані підприємств і Держкомстату України, фінансова звітність і дані бухгалтерського обліку вітчизняних промислових підприємств, результати власних досліджень і спостережень.
У роботі використано методи: ретроспективного аналізу (при аналізі об’єктивних передумов і сутності управління інноваційним розвитком підприємства), монографічного аналізу (при визначенні змісту та структури методології управління інноваційним розвитком підприємства), наукової абстракції (при вивченні сутності та призначення змістового аспекту мето-дології управління інноваційним розвитком підприємства), дедукції (при аналізі складових змістового аспекту методології управління інноваційним розвитком підприємства), узагальнення (при вивченні видів формалізації в методології управління інноваційним розвитком підприємства), логічної формалізації (при аналізі співвідношення понять предметної області управління інноваційним розвитком підприємства), побудови онтології предметної області (при ідентифікації контексту предметної області управління інноваційним розвитком підприємства), системного аналізу (при виокремленні об’єктів аналізу, оцінювання та моделювання в аналітичному аспекті методології управління інноваційним розвитком підприємства), декомпозиції (при декомпозиції управління інноваційним розвитком підприємства), методи загальної теорії систем (при пошуку прийнятних інструментів для вирішення часткових завдань управління інноваційним розвитком підприємства), структуризації (при поданні структури завдань управління інноваційним розвитком підприємства, що вирішуються на прагматичному статусно-функціональному рівні методології), аналогії та порівняння (при розроблянні технології розв’язання проблемних ситуацій в управлінні інноваційним розвитком підприємства), синтезу (при розроблянні напрямів вирішення завдання синтезу системи управління інноваційним розвитком підприємства).
Наукова новизна отриманих результатів. Основний науковий ре-зультат дисертаційної роботи полягає у створенні методології управління інноваційним розвитком підприємства – складної багатовимірної ієрархічної системи, у якій виділено гносеологічний (методологію подано з позицій змістового, формального й аналітичного аспектів) і прагматичний (методологію подано з позицій прикладного та синтетичного аспектів) статусно-функціональні рівні різного призначення.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в такому:
уперше:
ідентифіковано предметну область управління інноваційним розвитком підприємства шляхом виявлення логічних взаємозв’язків між її спорідненими поняттями, установлення логічних співвідношень між поняттями, формування загального уявлення про об’єкт дослідження та понятійний апарат, виокремлення головних понятійних елементів контексту предметної області (існування – діяльність – динаміка);
методологію управління інноваційним розвитком підприємства пред-ставлено як складну ієрархічну систему, у якій виділено гносеологічний і прагматичний рівні, що визначають положення методології щодо рівнів ієрархії наукових досліджень і розкривають її функціональні можливості в окремих комунікативних ситуаціях між різними групами дослідників та практиків;
методологію управління інноваційним розвитком підприємства подано в багатоаспектному вигляді як сукупність змістового, формального й аналітичного аспектів (на гносеологічному рівні) та прикладного й синтетичного аспектів (на прагматичному рівні), що дозволило забезпечити єдність підходу до визначення змісту аспектів методології;
визначено зміст аспектів гносеологічного рівня методології управління інноваційним розвитком підприємства: змістового (структура наукових знань про інноваційний розвиток, закони виникнення, існування й розвитку наукових теорій з управління інноваційним розвитком підприємства, понятійна основа такого управління, умови та критерії науковості), формального (понятійний апарат управління інноваційним розвитком, наукові пояснення інноваційного розвитку, опис і аналіз формальних і формалізованих методів його дослідження), аналітичного (концептуальна основа аналізу, методи декомпозиції, ідентифікації й оцінювання об’єктів в управлінні інноваційним розвитком підприємства);
визначено зміст аспектів прагматичного рівня методології управління інноваційним розвитком підприємства: прикладного (сукупність практичних завдань щодо цілеспрямованого перетворення системи управління для орієнтації підприємства на інноваційний розвиток) та синтетичного (синтез системи управління інноваційним розвитком підприємства);
подано складові змістового аспекту методології управління інноваційним розвитком підприємства та подано опис кожної з них: теоретичні засади управління (філософія, логіка, системологія, системний аналіз, психологія, менеджмент, інноватика), логічну (суб’єкт, об’єкт, предмет, функція, результат) та часову структури процесу управління (цикл, фаза, період, амплітуда), технології управління (засоби, методи, способи, прийоми, інструменти);
уточнено:
визначення поняття "управління інноваційним розвитком підприємства", що розглядається, на відміну від інших, як відношення кожного елементу змістової моделі предметної області управління інноваційним розвитком підприємства до її контексту: як діяльність суб'єкта управління інноваційним розвитком підприємства відповідно до компетенції його суб'єкта для якісної зміни стану підприємства з використанням результатів інноваційної діяльності;
уявлення про синтез системи управління інноваційним розвитком підприємства за результатами упорядкування та поєднання змістового, формального, аналітичного та прикладного описів у єдину систему, при синтезі котрої враховано взаємний вплив поданих описів та дію механізму управління інноваційним розвитком підприємства, який забезпечує досягнення мети її функціонування;
удосконалено:
декомпозицію управління інноваційним розвитком підприємства шляхом виділення часткових завдань за видами підпроцесів керованого процесу якісної зміни стану підприємства: розпізнавання образів в управлінні інноваційним розвитком підприємства, аналіз впливу зовнішнього середовища на суб'єкт управління, реакції об'єктів управління на вплив зовнішнього середовища та дію суб'єкта управління й аналіз системних перетворень в управлінні інноваційним розвитком підприємства;
розподіл завдань, що вирішуються в прикладному (ідентифікація проблемної ситуації в управлінні інноваційним розвитком підприємства та вибір способу її розв’язання) та синтетичному аспектах (синтез систем управління інноваційним розвитком підприємства, взаємодії наукових закладів, сфери освіти та підприємства та державного сприяння інноваційному розвитку підприємства);
спосіб організації взаємодії установ освіти, науки та виробництва шляхом створення регіональних інноваційних центрів, діяльність яких орієнтована на підвищення конкурентоспроможності освітніх, науково-технічних і виробничих послуг на локальному, вітчизняному та міжнародному ринках на основі єдності освітніх, наукових, виробничих та інноваційних процесів, що в підсумку сприятиме інноваційному розвитку вітчизняних підприємств;
отримали подальший розвиток:
положення теорії розпізнавання образів шляхом їхнього застосування в методології управління інноваційним розвитком підприємства у визначенні поняття "образ", основних об’єктів розпізнавання, методів, прийнятних для кожного з об’єктів розпізнавання, та при формуванні системи розпізнавання образів в управлінні інноваційним розвитком підприємства, що в сукупності поглибило аналітично-образне уявлення суб'єкта управління інноваційним розвитком підприємства;
положення загальної теорії систем щодо аналізу системних перетво-рень у результаті модифікації схеми груп системних перетворень А. Келі до перетворень у системі-взаємодії "зовнішнє середовище підприємства – суб’єкт управління" шляхом упорядкування можливих форм системних перетворень, що відбуваються в управлінні інноваційним розвитком підприємства ("зовнішнє середовище підприємства – об’єкт управління" та "суб’єкт управління – об’єкт управління"), що дозволило вдосконалити інструментарій аналізу впливу зовнішнього середовища на суб’єкт управління інноваційним розвитком підприємства;
положення факторних теорій особистості Р. Кеттела та Г. Айзенка шляхом установлення аналогії між реакцією людини на зовнішній вплив і реакцією об'єкта управління інноваційним розвитком підприємства, що дало змогу інтерпретувати змінні моделі реакції об’єкта управління на вплив зовнішнього середовища підприємства та вплив суб’єкта управління інноваційним розвитком підприємства, застосувати модель реакції в аналізі реакції об'єктів управління на вплив зовнішнього середовища та дію суб'єкта управління інноваційним розвитком підприємства;
положення загальної теорії систем Ю.А. Урманцева (закони системних перетворень, системної симетрії, системної асиметрії) шляхом їхнього застосування до організаційно-економічних систем, що дозволило обґрунтувати об’єктно-атрибутивні характеристики інноваційного розвитку підприємства (організаційно-економічну симетрію та асиметрію), виділити види його організаційно-економічних симетрій (просторову, часову, просторово-часову) та розглянути процес інноваційного розвитку підприємства як повторювальний цикл у дискретній системі координат його організаційно-економічного симетрично-асиметричного перетворення.
Практичне значення отриманих результатів дослідження. Одержані результати та розроблені рекомендації являють собою методологічну основу управління інноваційним розвитком підприємства.
До результатів, що мають найбільше практичне значення, належать пропозиції щодо:
вирішення часткових завдань управління інноваційним розвитком підприємства;
технології розв’язання проблемних ситуацій в управлінні інноваційним розвитком підприємства;
формування системи розпізнавання образів в управлінні інноваційним розвитком підприємства;
аналізу реакції об'єктів управління інноваційним розвитком підприємства на вплив зовнішнього середовища та дію суб'єкта управління;
формування системи управління інноваційним розвитком підприємства;
організаційної схеми взаємодії підприємства з установами науки й освіти в галузі управління інноваційним розвитком підприємства;
використання матриці розподілу відповідальності в аналізі функцій державних установ стосовно управління інноваційним розвитком підприємства;
розширення функцій державних установ щодо управління інновацій-ним розвитком підприємства.
Результати дисертаційної роботи використано відділом з питань макроекономіки та промислового розвитку Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України (довідка № 05/3-88 від 13.04.2012 р.), Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами України (довідка № 1238/12 від 18.04.2012 р.), Державним агентством з питань науки, інновацій та інформатизації України (довідка № 1/06-1-260 від 12.04.2012 р.), Національним інститутом стратегічних досліджень (довідка № 293/397 від 17.04.2012 р.), Головним управлінням економіки Луганської обласної державної адміністрації (довідка № 22-4/1565 від 21.05.2012 р.), ПАТ "Луганськтепловоз" (довідка № 001/233-1 від 05.04.2012 р.), ПАТ "Ал-чевський металургійний комбінат" (довідка № 01-789 від 18.04.2012 р.), ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" (довідка № 01/ПП–142 від 18.04.2012 р.). Пропозиції щодо поліпшення організації взаємодії науково-дослідних підрозділів СНУ ім. В. Даля з підприємствами регіону розглянуто та схвалено Вченою радою університету (протокол № 10 від 25. 05. 2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові розробки, положення, висновки та рекомендації є результатом самостійно проведеного автором дослідження щодо методології управління інноваційним розвитком підприємства. Особистий внесок здобувача в колективно опубліковані праці визначено в списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Отримані результати дослідження, висновки та пропозиції обговорювалися й схвалені на ІV Міжнародній науково-практичній конференції "Моделі та інформаційні технології в управлінні соціально-економічними, екологічними та технічними системами" (м. Луганськ, 2008 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Маркетингові дослідження в Україні" (м. Луганськ, 2008 р.), Міжрегіональній науково-практичній конференції "Проблеми економіки й управління у промислових регіонах" (м. Запоріжжя, 2008 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Маркетинг інновацій і інновації у маркетингу" (м. Суми, 2008 р.), І Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки" (м. Луганськ, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Інституціональні аспекти функціонування трудового потенціалу" (м. Луганськ, 2009 р.), ІV Міжнародній науково-практичній конференції "Маркетинг інновацій і інновації у маркетингу" (м. Суми, 2010 р.), VII Міжнародній науково-практичній конференції "Найновите постижения на европейската наука – 2011" (м. Софія–Дніпропетровськ, 2011 р.), VII Міжнародній науково-практичній конфе-ренції "Zpravy vedecke ideje – 2011" (м. Прага–Дніпропетровськ, 2011 р.), VII Міжнародній науково-практичній конференції "Perspektywiczne opracowania sa nauka i tachnikami – 2011" (м. Пшемишль–Дніпропетровськ, 2011 р.), VII Міжнародній науково-практичній конференції "Achievements of high school" (м. Софія–Дніпропетровськ, 2011 р.), VII Міжнародній науково-практичній конференції "Vedecky prumysl evropskeho kontinentu – 2011" (м. Прага–Дніпропетровськ, 2011 р.), VII Міжнародній науково-практичній конференції "Wyksztalcenie i nauka bez granic – 2011" (м. Пшемишль–Дніпропетровськ, 2011 р.), VII Міжнародній науково-практичній конференції "Бъдещето въпроси от света на науката – 2011" (м. Софія–Дніпропетровськ, 2011 р.).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковані в 42 наукових працях, серед яких одна монографія, 12 статей – у наукових журналах, 13 статей – у збірниках наукових праць, 14 публікацій – у матеріалах наукових конференцій, 2 статті – в інших виданнях. Загальний обсяг публікацій – 41,5 д.а., з яких здобувачеві належать 41,3 д.а.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів і висновків, викладених на 525 сторінках машинописного тексту. Матеріали роботи містять 36 таблиць і 63 рисунки, які подано на 65 сторінках. Список використаних джерел із 687 найменувань уміщено на 73 сторінках, 11 додатків – на 49 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У розвинених країнах світу відбувається перехід до шостого технологічного укладу, частка технологій якого в Україні (за обсягами продукції та інвестиційних потоків) дуже незначна. Застарівання технологічної бази промисловості може призвести до технологічної та економічної залежності України. Для запобігання цьому основою та рушійною силою розвитку економіки має стати інноваційна діяльність вітчизняних підприємств. За результатами аналізу основних тенденцій в інноваційній активності підприємств України виявлено, що зростання номінального ВВП відбувається із зменшенням результативності інноваційної діяльності підприємств. За таких умов вирішальним чинником підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств і джерелом розвитку країни є систематична інноваційна діяльність. Лише з використанням її результатів можлива якісна зміна стану підприємств, що в наукових публікаціях позначено поняттям "інноваційний розвиток підприємства".
Більшість вітчизняних учених використовує словосполучення "інноваційний розвиток підприємства" для позначення процесу якісних та кількісних змін, що відбуваються в різних сферах діяльності підприємства та його функціональних підсистемах. У наукових публікаціях поняття "інноваційний розвиток" є досить поширеним. Етимологічний, синтаксичний і лексичний аналіз словосполучення "інноваційний розвиток" засвідчив синонімічність словосполучень "розвиток на основі інновацій" та "інноваційний розвиток", а отже, доцільність застосування останньої лексичної одиниці та її самостійність. Вивчення контекстів (процесного, соціального, технологічного, ринкового, стратегічного) інноваційного розвитку підприємства дозволило розглядати інноваційний розвиток підприємства як керований процес якісної зміни стану підприємства з використанням результатів його інноваційної діяльності.
У роботі визначено сутність і зміст управління інноваційним розвитком підприємства, показано, що інноваційний розвиток є об’єктом управління, виявлено особливості управління розвитком підприємства та управління його інноваційним розвитком, проаналізовано наявні підходи до управління інноваційним розвитком підприємства, сформульовано мету управління розвитком та управління інноваційним розвитком підприємства, досліджено специфіку останнього. Результати аналізу функціональних і загальних особливостей управління підприємством надали підстави розглядати управління інноваційним розвитком підприємства як процес, що є опосередкованим управлінням його інноваційною діяльністю.
Управління інноваційним розвитком підприємства має базуватися на цілісній методології. У наукових публікаціях, на жаль, ще не приділено на-лежної уваги такій методології, немає одностайності серед учених стосовно її сутності. Методологію управління інноваційним розвитком підприємства потрібно розглядати як окремий предмет дослідження. У роботі визначено зміст і структуру методології управління інноваційним розвитком підприємства. Методологію управління інноваційним розвитком підприємства розглянуто як вчення про принципи побудови, способи наукового пізнання (гносеологія) та практичного освоєння (прагматика) управління інноваційним розвитком підприємства.
Методологію управління інноваційним розвитком підприємства представлено як складну ієрархічну систему, у якій виділено гносеологічний і прагматичний рівні. Рівні методології відображають особливості різних рівнів наукових досліджень, що свідчить про наявність різних статусів методології та її різну функціональність. Статус методології визначає її становище в ієрархії наукових досліджень. Функціональність методології характеризує її з позиції функціональних можливостей (гносеологічних і прагматичних). Гносеологічний рівень методології є цікавим для науковців, оскільки він орієнтований на побудову найбільш адекватних реальності теорій і концепцій управління інноваційним розвитком підприємства. Прагматичний рівень приваблює практиків, оскільки він орієнтований на практичну діяльність з управління інноваційним розвитком підприємства.
Методологію управління інноваційним розвитком підприємства подано в багатоаспектному вигляді. На кожному рівні методології представлено окремі аспекти, зокрема погляди на управління інноваційним розвитком підприємства: на гносеологічному рівні – змістовий, формальний та аналітичний, на прагматичному – прикладний і синтетичний. Багатоаспектність методології управління інноваційним розвитком підприємства зумовила її структуру.
Інноваційний розвиток підприємства сьогодні лише оформлюється в самостійний об’єкт управління. Тому в наукових працях має місце фрагментарність знань у цій галузі. Змістовий аспект методології управління інноваційним розвитком підприємства є найбільш загальним аспектом її гносеологічного статусно-функціонального рівня, що визначає його найвищий статус на цьому рівні. Функціонально змістовий аспект орієнтований на гносеологічні можливості методології управління інноваційним розвитком підприємства в окремих комунікативних ситуаціях між різними групами дослідників. Змістовий аспект передбачає виявлення та структуризацію сукупності наукових знань, законів виникнення, існування й розвитку наукової теорії з управління інноваційним розвитком підприємства. Його подано у вигляді структури наукових знань про інноваційний розвиток і теоретичних засад управління інноваційним розвитком підприємства. У змістовому аспекті узагальнено змістові основи управління інноваційним розвитком, які складають теоретичні засади управління, логічна та часова структури процесу управління, технологія управління.
Теоретичні засади управління інноваційним розвитком підприємства розглянуто з позицій системного підходу як складну систему знань, підсис-теми якої мають різне призначення. У теоретичних засадах управління інноваційним розвитком підприємства використано основні теоретичні положення різних наук стосовно управління інноваційним розвитком підприємства. З урахуванням системного підходу та міждисциплінарного характеру методології управління інноваційним розвитком підприємства теоретичні засади управління його інноваційним розвитком складають філософія, логіка, системологія, системний аналіз, психологія, менеджмент та інноватика. У межах кожної зі складових теоретичних засад управління інноваційним розвитком підприємства розглянуто основні наукові положення стосовно опису процесів управління, інноваційного розвитку, управління ним і окреслено напрями подальших досліджень.
Елементами логічної структури процесу управління інноваційним розвитком підприємства є суб'єкт, об’єкт, предмет, функції та результати управління. Їхнє виділення дозволило виявити стійкі системоутворювальні зв'язки й відносини між суб'єктами та об’єктами управління інноваційним розвитком підприємства на основі реалізації функцій управління. У роботі подано змістовий опис елементів логічної структури управління інноваційним розвитком підприємства.
Часову структуру процесу управління інноваційним розвитком підприємства сформовано з використанням положень класичної теорії циклів. У часовій структурі виділено елементи циклу управління інноваційним розвитком підприємства: фазу та період управління, амплітуду інноваційного розвитку. Часова структура процесу управління інноваційним розвитком підприємства дозволяє розглянути цей процес за часовими параметрами. Часова структура процесу управління інноваційним розвитком підприємства та змістовий опис її елементів мають вагоме значення для вибору технологій такого управління.
Результати аналізу наукових праць з питань технологій управління дозволяють стверджувати про ототожнення понять "технологія управління", "метод управління", "прийом управління", "засіб управління", "інструмент управління" та "спосіб управління". Термінологічні невизначеність і неточність спричиняють плутанину щодо використання названих вище понять і зменшують інструментальні можливості досліджень. Тому в роботі упорядковано поняття "метод управління", "прийом управління", "засіб управління", "інструмент управління" та "спосіб управління". Опис елементів технології управління інноваційним розвитком підприємства в межах змістового аспекту методології управління дозволив розглянути технологію управління як по-слідовність управлінських дій для якісної зміни стану підприємства з використанням результатів інноваційної діяльності й методів, способів, прийомів, засобів та інструментів управління.
Розроблена структура змістового аспекту методології управління інноваційним розвитком підприємства підвищила ступінь визначеності та термінологічної єдності, що сприятиме зростанню інструментальних можливостей досліджень у межах предметної області управління інноваційним розвитком підприємства.
Формальний аспект гносеологічного статусно-функціонального рівня методології управління інноваційним розвитком підприємства є поглядом на методологію з позицій формального аналізу процесу якісної зміни його стану. Формальний аспект дозволив виявити та структурувати сукупність формальних описів управління інноваційним розвитком підприємства у вигляді певних форм його подання. Формальний опис управління інноваційним розвитком підприємства є упорядкованою множиною формальних елементів (тексту, схем, моделей, образів і символів), які використовують для формального пояснення управління як якісної зміни стану підприємства з використанням результатів інноваційної діяльності.
Формальний аспект методології управління інноваційним розвитком підприємства сформовано з використанням методу формалізації, що дозволило представити досліджувану предметну область у вигляді формальної системи. Формальні системи різняться за змістом, видом і результатами опису. У роботі доведено доцільність і встановлено напрями застосування у формальному аспекті методології управління інноваційним розвитком підприємства наявних видів формалізації (дескриптивної, логічної та математичної).
У формальному аспекті методології управління інноваційним розвит-ком підприємства застосовано логічну формалізацію. Такий вибір зумовлено необхідністю подати формальний опис процесів управління інноваційним розвитком підприємства, визначити відповідність і взаємозв’язок між поняттями, що використовуються для опису предметної області управління, виявити конкретні форми логічних відносин між поняттями та судженнями, які відображають предметну область такого управління.
За результатами аналізу логічного взаємозв’язку виявлено логічні співвідношення між спорідненими поняттями "інноваційний розвиток підприємства", "розвиток" та "зміна". У визначенні поняття "інноваційний розвиток підприємства" використано термінологію й правила формальної логіки. Для виділення підпорядкованих понять предметної області управління інноваційним розвитком підприємства застосовано логічну операцію обмеження, яка полягає в уведенні до змісту поняття ознаки, що забезпечує перехід від родового поняття до видового. Інноваційний розвиток підприємства – це відображена в мисленні єдність суттєвих властивостей розвитку, зв’язків і відносин явищ у процесі розвитку, а змістом поняття "інноваційний розвиток підприємства" є сукупність його суттєвих ознак в процесі розвитку. Поняття "інноваційний розвиток" підпорядковане поняттю "розвиток", поняття "розвиток" – поняттю "зміна", поняття "зміна" – поняттю "буття". Така підпорядкованість дозволила застосувати онтологічний аналіз для ідентифікації предметної області управління інноваційним розвитком підприємства.
Предметну область управління інноваційним розвитком підприємства ідентифіковано шляхом виявлення логічних взаємозв’язків між спорідненими поняттями та логічних співвідношень між ними, формування загального уявлення про об’єкт дослідження та понятійний апарат, виділення головних понятійних елементів контексту предметної області (існування – діяльність – динаміка). За результатами логічного аналізу споріднених понять та онтологічного аналізу предметної області управління інноваційним розвитком підприємства визначено головні понятійні елементи її контексту: існування  діяльність  динаміка. Відповідно до кожного понятійного елементу контексту предметної області управління інноваційним розвитком підприємства виділено елементи понятійної моделі предметної області, які подано у вигляді взаємопов’язаних блоків композиційної схемі контексту.
Відповідно до розробленої композиційної схеми контексту предметної області управління інноваційним розвитком підприємства в роботі охарактеризовано відносини між елементами понятійної та змістової моделей за відповідним елементом контексту предметної області управління інноваційним розвитком підприємства.
На основі розробленої композиційної схеми контексту предметної області управління інноваційним розвитком підприємства та виявлених характеристик відносин між елементами понятійної та змістової моделей за відповідним елементом контексту предметної області зроблено низку уточ-нень щодо відносин між елементами понятійної моделі предметної області управління інноваційним розвитком підприємства, понятійного апарату предметної області "управління інноваційним розвитком підприємства". Виконаний онтологічний аналіз дозволив уточнити визначення поняття "управління інноваційним розвитком підприємства", що розглядається, на відміну від інших, як відношення кожного елементу змістової моделі предметної області управління інноваційним розвитком підприємства до її контексту: як діяльність суб'єкта управління інноваційним розвитком підприємства відповідно до компетенції його суб'єкта для якісної зміни стану підприємства з використанням результатів інноваційної діяльності.
В аналітичному аспекті створено концептуальну основу для аналізу управління інноваційним розвитком підприємства – сукупність теоретичних настанов та інструментів, з використанням яких здійснюються аналітичні процедури (ідентифікація, декомпозиція, аналіз й оцінювання) щодо різних об’єктів в управлінні його інноваційним розвитком. Огляд наукових праць з аналізу та оцінювання в управлінні інноваційним розвитком підприємства засвідчив, що поширені інструменти аналізу й оцінювання його інноваційного розвитку потребують уточнення та інтеграції в межах аналітичного аспекту. Проте складність і багаторівневість управління інноваційним розвитком підприємства унеможливлюють завдання побудови єдиної математичної моделі цього процесу, а для його моделювання необхідно застосовувати положення загальної теорії систем та системного аналізу. Системний аналіз у методології управління інноваційним розвитком підприємства слід розглядати як системне дослідження, яке включає декомпозицію, аналіз і синтез. З позиції аналітичного аспекту методології управління інноваційним розвитком підприємства ключовою є декомпозиція.
Об’єктом декомпозиції є управління інноваційним розвитком підпри-ємства. Декомпозиція в аналітичному аспекті методології дозволяє виділити в управлінні інноваційним розвитком підприємства окремі часткові завдання за процесами, які відбуваються при керованій якісній зміні його стану з використанням результатів інноваційної діяльності.
На підставі виконаної декомпозиції в роботі вибрано та застосовано прийнятні аналітичні інструменти для вирішення часткових завдань управ-ління інноваційним розвитком підприємства: розпізнавання образів, аналіз впливу зовнішнього середовища на суб’єкт управління, аналіз реакції об’єктів управління на вплив зовнішнього середовища та суб’єкта управління, аналіз системних перетворень в управлінні інноваційним розвитком підприємства.
У роботі отримали подальший розвиток положення теорії розпізнавання образів шляхом їхнього застосування у визначенні поняття "образ", основних об’єктів розпізнавання, методів, прийнятних для кожного з об’єктів розпізнавання та при формуванні системи розпізнавання образів в управлінні інноваційним розвитком підприємства. "Образ" об’єктів розпізнавання в управлінні інноваційним розвитком підприємства розуміється як певне аналітично-образне уявлення суб’єкта такого управління. Застосування поняття "образ" в управлінні інноваційним розвитком підприємства та його зіставлення з результатами декомпозиції такого управління дало змогу виокремити образи при формуванні аналітично-образного уявлення суб'єкта: стан зовнішнього середовища підприємства, наявний стан об’єктів управління, прийнятна технологія управління, якісна зміна стану об’єктів управління, бажаний стан об’єктів управління. Розпізнавання образів в управлінні інноваційним розвитком підприємства потребувало формування системи розпізнавання образів. За результатами дослідження можливості застосування теорії розпізнавання образів в управлінні інноваційним розвитком підприємства поглиблено аналітично-образне уявлення суб'єкта такого управління.
Аналіз впливу зовнішнього середовища на суб’єкт є частковим завданням управління інноваційним розвитком підприємства. В аналізі впливу зовнішнього середовища на суб’єкт управління, що здійснюється з використанням системи "зовнішнє середовище підприємства – суб’єкт управління", у роботі застосовано поняття "організаційно-економічне симетрично-асиметричне перетворення". Для представлення групи таких перетворень використано модифіковану схему А. Келі, що уможливило виявлення прийнятних варіантів змін у системі "зовнішнє середовище підприємства – суб’єкт управління", послугувало підґрунтям для розроблення інструментарію аналізу впливу зовнішнього середовища на суб’єкт управління інноваційним розвитком підприємства та дозволило упорядкувати можливі форми системних перетворень, які виникають в управлінні інноваційним розвитком підприємства ("зовнішнє середовище підприємства – об’єкт управління" та "суб’єкт управління – об’єкт управління").
За результатами декомпозиції управління інноваційним розвитком підприємства доведено необхідність аналізу реакції об’єктів управління інноваційним розвитком на вплив зовнішнього середовища підприємства та суб’єкта управління. Для аналізу такої реакції потрібні відповідні інструменти. Проведення аналогії між процесом реагування об’єкта управління інноваційним розвитком підприємства та процесом виникнення реакції людини на зовнішній вплив дало змогу застосувати положення факторних теорій особистості Р. Кеттела та Г. Айзенка щодо реакції об’єктів управлінського впливу на стимулювальну ситуацію. Аналогія дозволила інтерпретувати змінні моделі реагування об’єктів управління інноваційним розвитком підприємства, що послугувало підґрунтям для аналізу реакції об'єктів на стимулювальну ситуацію та розроблення інструментарію аналізу реакції об’єкта управління на вплив зовнішнього середовища підприємства та суб’єкта управління.
Результати декомпозиції управління інноваційним розвитком підпри-ємства показали доцільність розгляду системних перетворень в управлінні його інноваційним розвитком. Системне перетворення розуміється як керо-ваний процес комплексних змін, що відбуваються в логічній і часовій структурах процесу управління інноваційним розвитком підприємства, у технологіях управління. Для аналізу системних перетворень в управлінні інноваційним розвитком підприємства використано положення загальної теорії систем Ю.А. Урманцева (закони системних перетворень, системної симетрії, системної асиметрії). Закони Ю.А. Урманцева застосовано до організаційно-економічних систем, що дозволило обґрунтувати об’єктно-атрибутивні характеристики інноваційного розвитку підприємства (організаційно-економічну симетрію та асиметрію), виділити види його організаційно-економічної симетрії (просторову, часову, просторово-часову).
Організаційно-економічна симетрія розвитку підприємства є системою, елементами якої є ознаки (інваріанти), відносинами єдності – відношення приналежності ознаки системі (носієві симетрії), законами композиції – вимога приналежності цих ознак системі до і після змін (перетворень симетрії). Організаційно-економічна симетрія розвитку підприємства як атрибут об’єкта є властивістю організаційно-економічної системи збігатися за своїми ознаками після змін. Організаційно-економічна симетрія є об’єктно-атрибутивною характеристикою розвитку підприємства.
Інноваційний розвиток підприємства розглянуто як повторювальний цикл у дискретній системі координат організаційно-економічного симетрично-асиметричного перетворення.
Призначенням прагматичного статусно-функціонального рівня методології управління інноваційним розвитком підприємства є виявлення та структуризація сукупності практичних завдань з управління його інноваційним розвитком. На прагматичному статусно-функціональному рівні враховано властивості прагматичного мислення дослідника: аналітичну (у прикладному аспекті) та синтетичну (у синтетичному аспекті). У роботі вдосконалено розподіл завдань, що вирішуються за аспектами прагматичного статусно-функціонального рівня методології управління інноваційним розвитком підприємства.
У прикладному аспекті методології управління інноваційним розвит-ком підприємства вирішуються практичні завдання щодо цілеспрямованого перетворення системи управління для орієнтації підприємства на інноваційний розвиток. Практична діяльність з управління інноваційним розвитком підприємства пов’язана з розв’язанням проблемних ситуацій, множина яких зумовлює деяку ситуативність у виборі способів їхнього розв’язання. Ураховуючи численність проблемних ситуацій в управлінні інноваційним розвитком підприємства та невизначеність у виникненні, їх неможливо передбачити й розробити варіант розв’язання кожної з них. Тому в роботі запропоновано загальну технологію розв’язання проблемних ситуацій в управлінні інноваційним розвитком підприємства.
Технологію розв’язання проблемної ситуації в управлінні інноваційним розвитком підприємства подано у вигляді цілеспрямованої послідовності дій, орієнтованої на вирішення окремих практично-пізнавальних завдань, що характеризуються суперечністю між наявними знаннями, уміннями, досвідом суб’єкта управління та різноманіттям станів об’єктів управління. Можливість застосування пропонованої технології в управлінні інноваційним розвитком підприємства розглянуто на прикладі проблемної ситуації з нематеріальними активами підприємства, за результатами чого розроблено пропозиції щодо вдосконалення підсистеми управління нематеріальними активами підприємства.
У синтетичному аспекті методології відбувається синтез системи управління інноваційним розвитком підприємства. Управління інноваційним розвитком підприємства в синтетичному аспекті методології розглянуто в контексті застосування управлінських засобів, що забезпечують синтез системи управління. У роботі уточнено уявлення про синтез системи управління інноваційним розвитком підприємства за результатами впорядкування й поєднання змістового, формального, аналітичного та прикладного описів в єдину систему, при синтезі котрої враховано взаємний вплив поданих описів. Приводити в дію систему управління та забезпечувати досягнення мети її функціонування має механізм управління інноваційним розвитком підприємства. Синтез системи управління інноваційним розвитком підприємства представлено в роботі як багаторівневе завдання, що потребує системного вирішення й урахування взаємозв'язків усіх рівнів управління. На рівні підприємства має вирішуватися завдання щодо синтезу системи управління його інноваційним розвитком. На рівні держави синтез системи управління інноваційним розвитком підприємства пов'язаний з орієнтацією завдань і функцій органів державного управління на створення умов для покращення взаємодії науки, освіти та виробництва в контексті управління ним. Суб’єктами такої взаємодії є підприємства, наукові установи та освітні заклади.
У роботі обґрунтовано доцільність створення регіональних інноваційних центрів. Діяльність регіональних інноваційних центрів орієнтована на підвищення конкурентоспроможності освітніх, науково-технічних і виробничих послуг на локальному, вітчизняному та міжнародному ринках на основі єдності освітніх, наукових, виробничих та інноваційних процесів, що в підсумку стимулює інноваційний розвиток підприємств. Регіональні інноваційні центри мають виконувати функції за відповідними підсистемами: фінансово-економічного забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності; інформаційного забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності; експертизи забезпечення науково-технічної та інноваційних програм і проектів; виробничо-технологічної підтримки освоєння нової наукоємної продукції; просування на ринок науково-технічних розробок і наукоємної продукції; сертифікації наукоємної продукції; координації й регулювання розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності; підготовки й перепідготовки кадрів для науково-технічної та інноваційної діяльності.
Держава є головним суб’єктом, який створює умови для функціонування системи управління інноваційним розвитком підприємства. Наявність значної кількості державних установ з різноманітними функціями стосовно інноваційного розвитку потребувало узагальнення та систематизації таких функцій з метою уникнення їхнього дублювання й виявлення тих, яких бракує для забезпечення інноваційного розвитку підприємств. При розв’язанні проблеми впливу державних установ на інноваційний розвиток підприємств в аналізі виконуваних функції використано матрицю розподілу відповідальності. У цій матриці представлено основні державні структури з управління інноваційним розвитком, їхні функції та виконувані роботи. Використання матриці розподілу відповідальності державних установ щодо управління ін-новаційним розвитком дозволило виділити основні завдання та функції цих установ у галузі управління ним. Відповідно до розроблених положень запропоновано додати функції з управління інноваційним розвитком до наявних функцій державних установ. Виконання доданих функцій сприятиме реалізації державної політики у сфері інноваційного розвитку, управлінню стратегічно важливими національними проектами, підготовці фахівців у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, прогнозуванню та розробленню планів і програм інноваційного розвитку регіонів України, розвитку науково-технічної сфери та малого підприємництва на засадах інноваційного розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдеев Р. Ф. Философия информационной цивилизации
/ Р. Ф. Абдеев. — М.: ВЛАДОС, 1994. — 336 с.
2. Абібуллаєв М. С. Фінансування інноваційної діяльності
/ М. С. Абібуллаєв // Фінанси України. –– 2001. –– № 3. –– С. 111–115.
3. Авалиани Г. В. Эвристические методы в распознавании образов
/ Г. В. Авалиани. –– Тбилиси: Мецниереба, 1988. –– 45 с.
4. Акимов А. А. Системологические основы инноватики
/ Акимов А. А., Гамидов Г. С., Колосов В. Г.  СПб.: Политехника, 2002.
 596 с.
5. Акофф Р. Л. О целеустремленных системах / Р. Л. Акофф, Ф. О. Мери. –– М.: Наука, 1974. –– 271 с.
6. Актуальні питання методології та практики науково-технологічної політики / [під ред. Б. А. Малицького]. –– К.: УкрІНТЕІ, 2001. –– 204 с.
7. Алексеев П. В. Философия : [учебн.] / П. В. Алексеев, А. В. Панин.  [3-е изд., перераб. и доп.].  М.: ТК Велби, Проспект, 2005. — 608 с.
8. Алєйніков А. А. Використання бюрократичних інструментів в адміністративному управлінні підприємством : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.04 "Економіка та управління підприємствами" (за видами економічної діяльності) / А. А. Алєйніков.
 Луганськ, 2007.  21 с.
9. Алиев Т. И. Основы моделирования дискретных систем : учеб. пособ. / Т. И. Алиев.  СПб: СПбГУ ИТМО, 2009.  363 с.
10. Альтшуллер Г. С. Психология изобретательского творчества
/ Г. С. Альтшуллер, Р. Б. Шапиро // Вопросы психологии.  1956.  № 6.
 С. 37–49.
11. Амоша О. І. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення / О. І. Амоша // Економіст.  2005.  № 6.  С. 28–32.
12. Амоша О. І. Організаційно-економічні механізми активізації інно-ваційної діяльності в Україні / О. І. Амоша // Економіст.  2007.  № 5.  С. 38–46.
13. Амоша О. І. Сучасні підходи щодо здійснення взаємодії академічної науки, освіти і промислового виробництва / О. І. Амоша, А. І. Землянкін, Г. В. Моїсєєв // Економіка та держава.  2007.  № 3.  С. 4–7.
14. Анализ инновационной политики России и Украины по методоло-гии Европейского сообщества / [под ред. Ивановой Н. И., Егорова И. Ю., Радошевича С. В.].  М.: ИМЭМО РАН, 2008.  237 с.
15. Аналітична доповідь центру Разумкова "Інновацій¬ний розвиток в Україні: наявний потенціал і ключові проблеми його реалізації"
// Національна безпека і оборона. — 2004. — № 7. — С. 2–26.
16. Ананьин О. И. Междисциплинарность и развитие экономического знания / О. И. Ананьин // Философские проблемы экономической науки.  М.: ИЭ РАН. 2009.  С. 189–208.
17. Ананьин О. И. Структура экономико-теоретического знания: Методологический анализ / О. И. Ананьин.  М.: Наука, 2005.  244 с.
18. Ананьин О. И. Экономическая наука в зеркале методологии
/ О. И. Ананьин // Вопросы философии.  1999.  № 10.  С. 123–130.
19. Анохин С. Н. Методика моделирования экономической устойчивости промышленных предприятий в современных условиях
/ С. Н. Анохин.  Саратов: СГТУ, 2000.  40 с.
20. Анохин С. Н. Основы экономической устойчивости промышленных предприятий в рыночной экономике / С. Н. Анохин.  Саратов: СГТУ, 2000.  44 с.
21. Анохін П. К. Принципиальные вопросы общей теории функциональных систем / П. К. Анохин // Принципы системной организации функций.  М.: Наука, 1973.  С. 5–61.
22. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ансофф. — М.: Экономика, 1989. –– 519 с.
23. Антонюк Л. Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації : [монографія] / Антонюк Л. Л., Поручник А. М., Савчук В. С.  К.: КНЕУ, 2003.  394 с.
24. Антонюк Л. Л. Регулювання та моделювання інноваційного розвитку регіону / Л. Л. Антонюк // Економіст.  2007.  № 9.  38–39 с.
25. Аристов С. А. Имитационное моделирование экономических сис-тем : учеб. пособ. / С. А. Аристов.  Екатеринбург: УГЭУ, 2004.  121 с.
26. Аркашевич Н. П. Теорія та практика менеджменту
/ Н. П. Аркашевич. –– К. : МАУП, 2002. –– 205 с.
27. Арутюнов В. Х. Методологія соціально-економічного пізнання : навч. посіб. / Арутюнов В. Х., Мішин В. М., Свінціцький В. М. — К.: КНЕУ, 2005. — 353 c.
28. Аугустинавичюте А. Соционика / А. Аугустинавичюте.  М.: Черная белка, 2008.  568 с.
29. Афонасова М. А. Инновационная модернизация экономики России: региональный аспект / М. А. Афонасова.  Томск: ТГУСУиР, 2009.  224 с.
30. Ахметова Н. Н. Один из подходов к определению сущности элементов инновационно-инвестиционной модели / Н. Н. Ахметова.
–– Режим доступу: http://www.anrb.ru/isei/cf2002/ c504.htm.
31. Бабаєв В. М. Логіка для інженерів : [підруч.] / В. М. Бабаєв, С. М. Пазиніч, О. С. Пономарьов.  Харків: ХНАМГ, 2007.  531 с.
32. Бажал Ю. М. Економічна оцінка технологічного розвитку в Україні: стан і перспективи / Ю. М. Бажал // Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку : матеріали наук. конф., 15–16 лист. 2000 р.
 К.: УкрІНТЕІ, 2001.  С. 135–139.
33. Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін : навч. посіб.
/ Ю. М. Бажал.  К.: Заповіт, 1996.  240 с.
34. Базилевич В. Д. Історія економічних вчень : [підруч.]
/ Базилевич В. Д., Гайдай Т. В., Гражевська Н. І.; [за ред. проф. В. Д. Базилевича].  К.: Знання, 2004.  451 с.
35. Бай С. В. Успішність розвитку підприємств: проблеми досягнення збалансованості та інноваційності / С. В. Бай // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету.  2009.  № 1.
 С. 47–54.
36. Балдин К. В. Управленческие решения / К. В. Балдин, С. Н. Воробьев, В. Б. Уткин.  М.: Дашков и Ко, 2005.  496 с.
37. Бараненко С. П. Стратегическая устойчивость предприятия
/ С. П. Бараненко, В. В. Шеметов.  М.: Центрполиграф, 2004.  493 с.
38. Барановська С. Інноваційні структури та їх значення у розвитку підприємств України / С. Барановська // Вісник Національного університету "Львівська політехніка" : зб. наук. праць Національного університету "Львівська політехніка". Вип. 15.  Львів: НУ "ЛП", 2007. –– С. 223–227.
39. Барбаш В. А. Інноваційне середовище на базі університету дослідницького типу [Електронний ресурс] / В. А. Барбаш, К. О. Бояринова
// Проблеми системного підходу в економіці. Електронне наукове фахове видання.  2008.  № 2.  Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2008-2/Boyarinova_208.htm.
40. Беззубко Л. В. Інноваційний потенціал : [монографія]
/ Беззубко Л. В., Захаров С. Є., Свєшнікова Н. М.  Донецьк: ДНАБА, 2008.  201 с.
41. Белорус О. Г. Глобальное устойчивое развитие : [монография]
/ О. Г. Белорус, Ю. М. Мацейко. –– К. : КНЕУ, 2006. –– 488 с.
42. Бернад І. А. Життєвий цикл організації: поняття та стадії розвитку [Електронний ресурс] / І. А. Бернад // Державне управління: теорія та
практика. Електронне наукове фахове видання.  2006.  № 2.  Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/dutp/2006-2/txts/FILOSOFIYA%
5C06biapsr.pdf.
43. Берталанфи Ф. Общая теория систем / Ф. Берталанфи. –– М.: Прогресс, 1969. –– С. 23–82.
44. Беседы по автоматике / [Голубничий Н., Зайцев Г., Иващенко М., Чинаев П.].  К.: Техника, 1971.  232 с.
45. Бєлосвєт О. В. Вплив процесів глобалізації на розвиток високотехнологічних галузей економіки / О. В. Бєлосвєт // Управління розвитком : зб. наук. праць Харківського національного економічного університету. Вип. 4(101).  Х.: ХНЕУ, 2011.  С. 52–54.
46. Биргер И. А. Техническая диагностика / И. А. Биргер. — М.: Ма-шиностроение, 1978. — 240 с.
47. Біловодська О. А. Організаційно-економічні основи управління вибором напрямків інноваційного розвитку промислових підприємств : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.02.02 "Економіка та управління науково-технічним прогресом"/ О. А. Біловодська. — Суми, 2004. — 20 с.
48. Біловодська О. А. Системний аналіз і вдосконалення теоретико-методологічних підходів до вибору напрямів інноваційного розвитку підприємств / О. А. Біловодська // Проблеми науки.  2004.  № 4.
 С. 7–15.
49. Блауг М. Методология экономической науки, или как экономисты объясняют / М. Блауг.  М.: НП "Журнал Вопросы экономики", 2004.
— 416 с.
50. Блинов А. О. Процессные инновации в системе управления разви-тием предприятий [Электронный ресурс] / А. О. Блинов, О. С. Рудакова // Система информационно-аналитических ресурсов по инновационной и технологической тематике.  Режим доступа: http://innclub.info/text.
51. Богомолова И. П. Научные взгляды на управление развитием организации [Электронный ресурс] / Богомолова И. П., Саликов Ю. А., Ушаков С. А. // Проблемы региональной экономики.  № 3.  Режим доступа: http://www.lerc.ru/?part=bulletin&art=3&page=17.
52. Бойко О. М. Інноваційне забезпечення розвитку промислових підприємств України [Електронний ресурс] / О. М. Бойко. –– Режим доступу: http://www.iee.org.ua/files/conf/conf_article19.pdf.
53. Болдырев И. А. Языковые игры и экономическая теория мейнстрима (несколько иллюстраций) / И. А. Болдырев.  М.: ИЭ РАН, 2008.  52 с.
54. Большой психологический словарь / [под ред. Мещерякова Б. Г., Зинченко В. П.].  М.: Прайм-Еврознак, 2003.  672 с.
55. Бондарев В. П. Концепции современного естествознания : учеб. пособ. / В. П. Бондарев.  М.: Альфа-М, 2009.  462 с.
56. Бубенко П. Т. Інституційна динаміка просторової організації еко-номічного розвитку : [монографія] / П. Т. Бубенко.  Харків: ХНАМГ, 2008.  295 с.
57. Бузні А. М. Методологія і практика формування інноваційної стратегії в державних і регіональних науково-виробничих системах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. екон. наук : спец. 08.10.01 "Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка" / А. М. Бузні.  Донецьк, 1999.  35 с.
58. Бузько I. Р. Економiчний ризик та управлiння iнновацiйною дiяльнiстю підприємства : навч. посіб. / Бузько І. Р., Трунiна І. М., Загірняк Д. М. –– К.: IЗМН, 1996. –– 136 с.
59. Бузько И. Р. Стратегический потенциал и формирование приоритетов в развитии предприятий : [монография] / Бузько И. Р., Дмитренко И. Е., Сущенко Е. А. –– Алчевск: ДГМИ, 2002. –– 216 с.
60. Бузько І. Р. Стратегічне управління інвестиціями та інноваційна діяльність підприємства : [монографія] / Бузько І. Р., Вартанова О. В., Голубенко Г. О. –– Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2002